Села Вербовець, Старий Косів, Смодна та Черганівка знаходяться на своєрідній межі гір та рівнини, села і міста, неподалік кордонів Гуцульщини з Покуттям та Буковиною. Місцеві мешканці не вважають себе гуцулами, хоча за сучасним адміністративним поділом Косівщина входить до етнорегіону Гуцульщина.

У самому місті Косів до Другої світової війни проживали переважно євреї та поляки. Українці населяли сусідні села, у тому числі Монастирське та Москалівку, які у 1930-х роках стали частиною міста.

Косів географічно розташований на давньому торгівельному шляху. Тут проводились численні ярмарки, на яких місцеве населення мало можливість ознайомлюватися з одяговими виробами з інших районів.

Ці чинники впливали на характер народного строю, довжину та крій одягу, способи оздоблення, використання елементів міської культури. Водночас, вбрання мало свої упізнавані властиві тільки цим селам традиції.

У літературних та наукових джерелах міститься небагато інформації про народний стрій у селах східного передмістя Косова. Зазвичай, згадуються лише окремі компоненти костюму.

Традиційне вбрання у селах Вербовець та Старий Косів 20-х і 30-х років ХХ ст. чудово ілюструють твори відомих художників та фотомитців цього періоду: Івана Труша, Олени Кульчицької та Миколи Сеньковського.

Елементи ентовиставки