Верхній одяг

Чи не найулюбленішим верхнім одягом на Гуцульщині був «кептар» (киптар) - безрукавка з овчини, зшита хутром у середину. Характер оздоблення та крій кептарів зазвичай не залежав від віку та статі. Проте, безрукавки із багатим та складним оздобленням могли придбати тільки заможні селяни.

У селах східного передмістя Косова, були поширені декілька типів кептарів.

Найдавніший тип вирізнявся багатим оздобленням. Аплікації з сап'яну мали вигляд зубців, а на грудях - кучерів із загнутими догори кінцями. «Зубчики» - то такі так си називало» (Записано від Параски Павлюк, 1926 р.н. с.Вербовець. Косівський р-н. Івано-Франківська обл.).

Поверх сап'янових аплікацій набивалися металеві бляшки - капслі. Краї безрукавки оздоблювалися сірим смушком. До пазухи коміра прикріплювалися шкіряні китиці на довгому крученому
ремінці. Основи китиць декорувались наперстками.

Такі кептарі виготовлялися у Косові у ХІХ та на початку ХХ століття. Вони були популярні і у інших селах неподалік Косова - Бабині, Соколівці та Яворові. Мешканці косівського передмістя на деяких світлинах 1930-х років вдягнуті у «єровані» кептарі, притаманні селу Яворів. Це є прикладом одного із культурно традиційних взаємовпливів між сусідніми населеними пунктами.

Пізніше декор кептарів спрощується й аплікації сап'яном виконуються тільки спереду.

У селах Вербовець, Старий Косів, Смодна і Черганівка входять в ужиток так звані "кутські" кептарі, що виготовлялися в містечку Кути.

Для них характерне оздоблення рослинним орнаментом «у міртовий взір». Його вишивали на окремій смужці шкіри, яку згодом пришивали до виробу.

Також у середині ХХ ст. в селах передмістя Косова, були поширені білі кептарі з темним смушком без оздоблення.

Ближче до середини ХХ століття поблизу Косова набуває популярності тип кептаря зовсім іншого вигляду.

Його виготовляли з овчини червоно-коричневого кольору, фарбованої дубовою корою. Єдиною прикрасою такого кептаря, були шкіряні ґудзики, високий комір та широкі краї з темного або сивого смушка. Такі кептарі називали «дубленими».

«І у мене буу киптар фарбований на червоно темний. Кожухи були фарбовані, були кептарі фарбовані, но це усьо, єк кажут, сільська, сільське виробництво».(Записано від Юрія Сусака, 1928 р.н. с.Вербовець. Косівський р-н. Івано-Франківська обл.)

У морози вдягали кожухи - верхній одяг з овечої шкіри. У селах передмістя Косова вони оздоблювалися таким же способом, як і кептарі. Були як короткі кожухи, так і довжиною до коліна. В Черганівці носили білі кожухи буковинського типу, довжина яких майже досягала підлоги.

Популярним чоловічим одягом був сардак - оплічний одяг з доморобного сукна. Сардаки у селах Вербовець та Старий Косів мали характерне оздоблення. Шились вони з чорного, сірого або темно-коричневого сукна. Яскравими акцентами були вставки з червоного сукна - комір та клини. Місця з'єднань деталей, краї виробу та передні полики прикрашались об'ємними шнурами без китиць.