Верхній одяг

Чи не найулюбленішим верхнім одягом на Гуцульщині був «кептар» (киптар) - безрукавка з овчини, зшита хутром у середину. Характер оздоблення та крій кептарів зазвичай не залежав від віку та статі. Проте, безрукавки із багатим та складним оздобленням могли придбати тільки заможні селяни.

У селах східного передмістя Косова, були поширені декілька типів кептарів.

Найдавніший тип вирізнявся багатим оздобленням. Аплікації з сап'яну мали вигляд зубців, а на грудях - кучерів із загнутими догори кінцями. «Зубчики» - то такі так си називало» (Записано від Параски Павлюк, 1926 р.н. с.Вербовець. Косівський р-н. Івано-Франківська обл.).

Поверх сап'янових аплікацій набивалися металеві бляшки - капслі. Краї безрукавки оздоблювалися сірим смушком. До пазухи коміра прикріплювалися шкіряні китиці на довгому крученому
ремінці. Основи китиць декорувались наперстками.

Такі кептарі виготовлялися у Косові у ХІХ та на початку ХХ століття. Вони були популярні і у інших селах неподалік Косова - Бабині, Соколівці та Яворові. Мешканці косівського передмістя на деяких світлинах 1930-х років вдягнуті у «єровані» кептарі, притаманні селу Яворів. Це є прикладом одного із культурно традиційних взаємовпливів між сусідніми населеними пунктами.

Пізніше декор кептарів спрощується й аплікації сап'яном виконуються тільки спереду.

У селах Вербовець, Старий Косів, Смодна і Черганівка входять в ужиток так звані "кутські" кептарі, що виготовлялися в містечку Кути.

Для них характерне оздоблення рослинним орнаментом «у міртовий взір». Його вишивали на окремій смужці шкіри, яку згодом пришивали до виробу.

Також у середині ХХ ст. в селах передмістя Косова, були поширені білі кептарі з темним смушком без оздоблення.

Ближче до середини ХХ століття поблизу Косова набуває популярності тип кептаря зовсім іншого вигляду.

Його виготовляли з овчини червоно-коричневого кольору, фарбованої дубовою корою. Єдиною прикрасою такого кептаря, були шкіряні ґудзики, високий комір та широкі краї з темного або сивого смушка. Такі кептарі називали «дубленими».

«І у мене буу киптар фарбований на червоно темний. Кожухи були фарбовані, були кептарі фарбовані, но це усьо, єк кажут, сільська, сільське виробництво».(Записано від Юрія Сусака, 1928 р.н. с.Вербовець. Косівський р-н. Івано-Франківська обл.)

У морози вдягали кожухи - верхній одяг з овечої шкіри. У селах передмістя Косова вони оздоблювалися таким же способом, як і кептарі. Були як короткі кожухи, так і довжиною до коліна. В Черганівці носили білі кожухи буковинського типу, довжина яких майже досягала підлоги.

Популярним чоловічим одягом був сардак - оплічний одяг з доморобного сукна. Сардаки у селах Вербовець та Старий Косів мали характерне оздоблення. Шились вони з чорного, сірого або темно-коричневого сукна. Яскравими акцентами були вставки з червоного сукна - комір та клини. Місця з'єднань деталей, краї виробу та передні полики прикрашались об'ємними шнурами без китиць.

Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини (філіал Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й.Кобринського)

78600, вул.Незалежності, 55, м.Косів, Івано-Франківської області

Музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини (філіал Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. В.Ю.Шкрібляка)                          

59200, вул. Д.Загула,13, м.Вижниця, Чернівецької області

Створено за допомогою Webnode
Створіть власний вебсайт безкоштовно! Цей сайт створено з допомогою Webnode. Створіть свій власний сайт безкоштовно вже сьогодні! Розпочати