Мода Гуцульщини на Буковині

Як відомо, людину завжди зустрічають по одежі... Одяг легко може розповісти, який у людини статус, її соціальне становище, а якщо він ще й автентичний - то з легкістю вказати, з якої місцевості людина.

Гуцульська мода завжди виділялася з поміж інших своєю барвистістю, неповторністю, вишуканістю та притаманними лише цій території особливостями, адже вона увібрала в себе всю повноту й красу гір. Не випадково видатний український вчений-етнограф В.Шухевич, автор фундаментального п'ятитомника "Гуцульщина" писав: "Усім укладом свого життя, своїми нравами і звичаями гуцули відрізняються від своїх співвітчизників, що живуть у Карпатах і далі на Захід. Зокрема, гуцульській костюм являє собою особливе і видатне явище; більш за все він відзначається великою кількістю металічних прикрас, що дуже красиво виділяється на темно-червоному фоні їхнього одягу". [2]

Самих же гуцулів можна умовно поділити на: галицьких - в долинах Пруту і Чорного Черемошу, буковинських - в долинах Білого Черемошу і частково Сучави й угорських - в долинах Чорної і Білої Тиси. В них багато спільного, але під впливом конкретних історичних, географічних та соціально-економічних умов сформувались певні локальні відмінності.

У тому ж дослідженні В. Шухевича «Гуцульщина» зустрічаємо такі назви як «ноша» (Tracht) та «убранє» (ubrania) у значенні цілісного ансамблю одягу [2]. Гуцульська «ноша» завжди характеризувалася своєю практичністю, адже гуцули ходять далеко в гори, їздять на конях, тобто ведуть досить активний спосіб життя.

Поняття «одяг» сьогодні трактується у широкому розумінні - як усі, призначені для одягання, вироби, які можна класифікувати за їх родовими ознаками та типологією: прикраси, головні убори, плечовий одяг, поясний одяг, взуття. Термін «костюм» вказує на ступінь ансамблевості одягу й властиву йому художню образність, у той час як назва «одяг» свідчить, передусім, про його практичну функцію - одягання, тобто матеріальну природу. Поняття «костюм» розкриває сутність народного одягу як художньо-образної системи і як такий, що використовується у сучасному мистецтвознавстві. Вітчизняні культурологи наголошують, що будь-який костюм є одягом, проте не кожен одяг є костюмом [3].

Якщо ж говорити про вбрання групи буковинських гуцулів, то воно - традиційне. Контраст і рівновага білого та червоного (червоно-коричневого) відтінків; динаміка форм плечового та поясного (жіночого) одягу; графічна чіткість та «ажурність» оздоблення кептарів; багатство парубочих головних уборів та шийно-нагрудних прикрас у дівчат. Це і є характерні риси композиційного вирішення вбрання гуцулів Вижницького району.

Складовими чоловічого костюма були: вишита полотняна сорочка, випущена поверх вузьких полотняних штанів - «поркіниць» й підперезана тканим поясом з тороками «окривкою». Сорочка мала вузький вишитий комір-стійку, який зав'язували простими вовняними шнурками з китицями. Через плече на широкій тасьмі носили вовняну торбинку - тайстру. Верхнім одягом як чоловіків, так і жінок був короткий кожушок без рукавів - кептар, оздоблений характерним для цього регіону орнаментом. Поверх них одягали «на опашки» (по-літньому) сіряк (плащ) з домотканого сукна завдовжки до колін.

Виразною ознакою вбрання парубків був солом'яний капелюх - «кресаня» з широкими, вигнутими догори полями. Оздоблений, як правило, орна-ментованою різно-колірною стрічкою з бісеру чи вовняними кутасами* тощо. За стрічку щільно укладали фарбоване когутяче пір'я, рідше павиче чи індиче. Невід'ємним атри-бутом святкового гуцульського вбрання був короткий топірець або келеф у руках. На ногах - шкіряні чоботи на підборах, з відворотами та гострими, дещо загнутими догори, носами.

Складовими ансамблю жіночого вбрання були: довга біла полотняна сорочка, уставки («плечки»), які вишивали різноколірними вовняними нитками; вовняна обгортка, ткана у повздовжні смуги - «горботка» («опинка»), підперезана «окривкою»; подібний до чоловічого «мальований» «кіптарь»* та одягнений «на опашки» сіряк. Різниця між жіночим та дівочим вбранням полягала, передусім, у формі головного убору. Молодиці (жінки) носили намітку (перемітку) та велику барвисту фабричну хустку «павунку». Дівчата носили чимало різноколірного, скляного намиста - «пацьорки», «цітки», «коралі». Зачіска дівчини мала вінкоподібну форму. Укладені на голові заплетені коси оздоблювали ґерданами або стрічками. Прикрасами вух були мосяжні** сережки - «когутки». На ногах - святкові шкіряні чоботи або постоли, одягнуті на вовняну панчоху.

Святковий гуцульський костюм надає чоловікам лицарського вигляду. В образі жіночого костюма звучать художні традиції вбрання княгинь давньоукраїнського періоду. [4]

Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини (філіал Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й.Кобринського)

78600, вул.Незалежності, 55, м.Косів, Івано-Франківської області

Музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини (філіал Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. В.Ю.Шкрібляка)                          

59200, вул. Д.Загула,13, м.Вижниця, Чернівецької області

Створено за допомогою Webnode
Створіть власний вебсайт безкоштовно! Цей сайт створено з допомогою Webnode. Створіть свій власний сайт безкоштовно вже сьогодні! Розпочати