Мода Гуцульщини на Буковині
Як відомо, людину
завжди зустрічають по одежі... Одяг легко може розповісти, який у людини статус,
її соціальне становище, а якщо він ще й автентичний - то з легкістю вказати, з
якої місцевості людина.
Гуцульська мода завжди виділялася з поміж інших своєю барвистістю, неповторністю, вишуканістю та притаманними лише цій території особливостями, адже вона увібрала в себе всю повноту й красу гір. Не випадково видатний український вчений-етнограф В.Шухевич, автор фундаментального п'ятитомника "Гуцульщина" писав: "Усім укладом свого життя, своїми нравами і звичаями гуцули відрізняються від своїх співвітчизників, що живуть у Карпатах і далі на Захід. Зокрема, гуцульській костюм являє собою особливе і видатне явище; більш за все він відзначається великою кількістю металічних прикрас, що дуже красиво виділяється на темно-червоному фоні їхнього одягу". [2]
Самих же гуцулів можна умовно поділити на: галицьких - в долинах Пруту і Чорного Черемошу, буковинських - в долинах Білого Черемошу і частково Сучави й угорських - в долинах Чорної і Білої Тиси. В них багато спільного, але під впливом конкретних історичних, географічних та соціально-економічних умов сформувались певні локальні відмінності.
У тому ж дослідженні В. Шухевича «Гуцульщина» зустрічаємо такі назви як «ноша» (Tracht) та «убранє» (ubrania) у значенні цілісного ансамблю одягу [2]. Гуцульська «ноша» завжди характеризувалася своєю практичністю, адже гуцули ходять далеко в гори, їздять на конях, тобто ведуть досить активний спосіб життя.
Поняття «одяг» сьогодні
трактується у широкому розумінні - як усі, призначені для одягання, вироби, які
можна класифікувати за їх родовими ознаками та типологією: прикраси, головні
убори, плечовий одяг, поясний одяг, взуття. Термін «костюм» вказує на ступінь
ансамблевості одягу й властиву йому художню образність, у той час як назва
«одяг» свідчить, передусім, про його практичну функцію - одягання, тобто
матеріальну природу. Поняття «костюм» розкриває сутність народного одягу як
художньо-образної системи і як такий, що використовується у сучасному
мистецтвознавстві. Вітчизняні культурологи наголошують, що будь-який костюм є
одягом, проте не кожен одяг є костюмом [3].
Якщо ж говорити про вбрання групи буковинських гуцулів, то воно - традиційне. Контраст і рівновага білого та червоного (червоно-коричневого) відтінків; динаміка форм плечового та поясного (жіночого) одягу; графічна чіткість та «ажурність» оздоблення кептарів; багатство парубочих головних уборів та шийно-нагрудних прикрас у дівчат. Це і є характерні риси композиційного вирішення вбрання гуцулів Вижницького району.
Складовими чоловічого костюма
були: вишита
полотняна сорочка, випущена поверх вузьких полотняних штанів - «поркіниць»
й підперезана тканим поясом з тороками «окривкою». Сорочка мала вузький
вишитий комір-стійку, який зав'язували простими вовняними шнурками з китицями.
Через плече на широкій тасьмі носили вовняну торбинку - тайстру. Верхнім одягом
як чоловіків, так і жінок був короткий кожушок без рукавів - кептар,
оздоблений характерним для цього регіону орнаментом. Поверх них одягали «на
опашки» (по-літньому) сіряк (плащ) з домотканого сукна
завдовжки до колін.
Виразною ознакою вбрання
парубків був солом'яний капелюх - «кресаня» з широкими,
вигнутими догори полями. Оздоблений, як правило, орна-ментованою різно-колірною
стрічкою з бісеру чи вовняними кутасами*
тощо. За стрічку щільно укладали фарбоване когутяче пір'я, рідше павиче чи
індиче. Невід'ємним атри-бутом святкового гуцульського вбрання був короткий топірець
або келеф
у руках. На ногах - шкіряні чоботи на підборах, з відворотами та
гострими, дещо загнутими догори, носами.
Складовими ансамблю жіночого вбрання були: довга біла полотняна сорочка,
уставки («плечки»), які вишивали
різноколірними вовняними нитками; вовняна обгортка,
ткана у повздовжні смуги - «горботка» («опинка»), підперезана «окривкою»;
подібний до чоловічого «мальований» «кіптарь»* та одягнений «на опашки» сіряк.
Різниця між жіночим та дівочим вбранням полягала, передусім, у формі головного
убору. Молодиці (жінки) носили намітку (перемітку) та велику
барвисту фабричну хустку «павунку». Дівчата носили чимало
різноколірного, скляного намиста - «пацьорки», «цітки», «коралі».
Зачіска дівчини мала вінкоподібну форму. Укладені на голові заплетені коси
оздоблювали ґерданами або стрічками. Прикрасами вух були мосяжні** сережки - «когутки».
На ногах - святкові шкіряні чоботи або постоли, одягнуті на
вовняну панчоху.
Святковий гуцульський костюм надає чоловікам лицарського вигляду. В образі жіночого костюма звучать художні традиції вбрання княгинь давньоукраїнського періоду. [4]